Діяльність бібліотек на підтримку читання:Методичні рекомендації

Читачами не народжуються, читача потрібно виховати. Люди, які читають, вміють проблемно мислити, «легше схоплюють ціле і виявляють часткове, адекватніше оцінюють ситуацію, швидше знаходять правильні рішення. Вони мають більший обсяг пам΄яті, активну творчу уяву, краще володіють мовою». Людина, що читає – національна цінність, бо вона освічена, компетентна, культурна і толерантна. «Просування» грамотного читання серед дітей та молоді є важливим стратегічним завданням для розвитку будь-якої держави. Політика і грамотність знаходяться у тісному взаємозв’язку, тому культурно-освітня політика держави має першочергове значення у формуванні читацького середовища. Цю істину давно зрозуміли в розвинутих країнах і запровадили національні програми читання ( в деяких країнах вони діють ще з 70-80-х рр.). Для роботи об΄єдналися ЗМІ, численні державні, громадські і комерційні організації. Будь-які масштабні програми в цивілізованому світі супроводжуються дослідженнями. Виявилося, що тепер доведеться мати справу з новим явищем, яке назвали «вторинною неписьменністю». Нею страждають дорослі, котрі здобули не тільки початкову, а навіть середню й, подекуди, вищу освіту, але через те, що після закінчення школи чи коледжу не читали ні книжок, ні газет, поступово втратили цей навик. Вони здебільшого пам’ятають букви, можуть написати власне ім΄я, тож їх не можна вважати неписьменними в первісному значенні цього слова, але ці люди, які є розумово повносправними, не можуть зрозуміти сенсу простих письмових інструкцій і навіть рекламних оголошень. Учені дійшли згоди, що ці люди не тільки не можуть нормально функціонувати й виконувати свої обов’язки, але й створюють загрозу для інших. Разом з тим, в країнах, які запровадили національні програми підтримки читання, ці тенденції не такі яскраві, а темпи зниження рівня читання не такі вражаючі. Хто впливає на людину з точки зору її становлення як читача? Все починається з дитинства, а отже, з сім`ї. На жаль, багатьом батькам сучасних дітей невідомий «смак» читання і вони вже встигли передати звичку «не читати» своїм дітям. А якраз у батьків велика можливість виховувати читачів-дітей, читаючи їм вголос. Науковці довели, що читання вголос розвиває пам'ять і уяву дитини, вчить мови. На становлення читача впливає і навчальний процес, причому серйозно. І тут «існує дві сторони медалі». Багато соціологічних опитувань, це ми можемо всі підтвердити, засвідчують той факт, що левова частка в структурі читання підлітків та юнацтва припадає на «шкільне» читання (програмне), яке залишається необхідною умовою навчального процесу. Значення навчального читання велике: воно дає можливість отримувати певну суму знань, а дітям із сімей «не читачів» хоча б у такий спосіб долучитися до читання. З іншого боку – якщо коло читання обмежується лише обов’язковими творами, людина звикає, що книга слугує тільки для виконання завдань, визначається метою «треба», а не «цікаво». Якщо книга читається без задоволення, це позбавляє сам процес читання аури привабливості, тому не виникає бажання проводити з книгою дозвілля. Одна студентка так відповіла на запитання, чим відрізняється читання книжок «за програмою» від читання «для себе»: «Коли читаєш для себе, то більш-менш настроєний на те, що читатимеш, можеш читати розслабившись, не запам’ятовувати те, що не хочеш, зосередитись на власному задоволенні від читання, а не на майбутню оцінку. Для себе ніколи не будеш читати щось нудне й нецікаве». Кому, як не бібліотеці мати і популяризувати цікаве. На виховання «читачівства» в Україні завжди, навіть незважаючи на брак належних матеріальних ресурсів, працювали і працюють бібліотеки. Робота бібліотеки з просування читання буде ефективнішою, якщо вирішувати ці питання в співпраці з організаціями, діяльність яких так чи інакше пов’язана з книгою чи читанням: книжкові видавництва, письменницькі, книготоргові, громадські організації. Читання – це своєрідний діалог між людиною і книгою. Діалог примушує читача брати активну участь у процесі читання, думати, міркувати. У цьому цінність книги. Справжній письменник міняє дійсність словом, він уміє в декількох словах створити образ, який настільки запам’ятовується, що «влипає» в пам'ять. Книга дає незабутні враження і знання. Коли ми говоримо про читання, в основному виникає асоціація з книгою, але потрібно розуміти, що читання, як процес, багатоаспектне. Є читання книг, газет та журналів, електронних видань, або читання книг в електронному варіанті. З іншого боку – професійне читання, навчальне, читання художньої літератури. Звідси багатоаспектним буде і вивчення читання та шляхи його популяризації. Ми розуміємо, що за вікном ХХІ століття, що світ давно опанував техніку, що пошук інформації відбувається за лічені секунди, що молодь цікавлять компакт-диски, плеєри, телефони, Інтернет. Але нас, як фахівців, хвилює позиція книги як джерела інформації і знань та спосіб релаксації. Мова йде не про протистояння комп’ютера і книги, а про їх гармонійне використання. І якщо Інтернет в юнацькій аудиторії рекламувати не потрібно, хіба що як просування бібліотечних послуг, то про переваги книги потрібно розповісти, наприклад, що книга не так негативно впливає на зір, зручна у використанні, її можна читати де завгодно, не потребує джерела живлення, інформація, яку вона містить, перевірена. Що може стати стимулом читання? До таких факторів належать: - поради від інших читачів (бібліотекар може скористатися методом непрямої поради від інших читачів, організувавши «книжковий розвал» біля кафедри видачі, підкладаючи туди книги, які він хоче запропонувати читачеві, адже не всі відвідувачі звертаються за порадою до бібліотекаря; книжкові розвали створюють ситуацію вільного вибору: спрацьовує ефект довіри до тих, хто прочитав книгу раніше). Бенефіс читача - хороша реклама книги та читання. В перекладі з французької «бенефіс» означає «користь», а ще – «театральна вистава на честь одного актора». В бібліотечній практиці бенефіс читача – це захід на честь одного читача – лідера читання. Адже найкраща реклама читання – це самі читачі. - розповсюдження інформації про кращі книги через ЗМІ; - різноманітні форми бібліотечно-бібліографічної популяризації: бібліотечні виставки, плакати ( що створюють позитивний образ людини, що читає), різноманітні активні, ігрові форми групової роботи, рекомендаційні бібліографічні посібники (особливо малих форм, наприклад, інформація про книги у вигляді закладок), а ще ми запровадили такий прийом: друкуємо фрагменти поетичних або прозаїчних творів і вивішуємо на інформаційному стенді бібліотеки. Важливим методологічним принципом рекомендації книг підліткам та юнацтву є фактор привабливості, тобто елементи, що виконують функції привернення уваги (зарубіжні фахівці називають їх ай стопперами). Наприклад, оригінальний заголовок, нетрадиційна форма представлення літератури, аксесуари (предмети, деталі, які пов’язані з темою експозиції чи заходу). Форми: бібліодесант, бібліогастролі; вуличні акції; бенефіси читачів; відкриття бібліотечних двориків тощо. Більше того, бібліотеки пішли «на вулицю», використовуючи принцип реклами прального засобу: «Ви про нас іще не знаєте, тоді ми йдемо до вас!». Головне не боятися вийти за межі своєї території. Похід казкових героїв містом, які запитували в перехожих, де знаходиться бібліотека, щоб повернутися в книги, а то вони заблукали. «Літній читальний зал». Кожен бажаючий (будь то читач бібліотеки або гість нашого міста), зручно розмістившись за столиком, може переглянути свіжу пресу на будь-який смак, отримати від бібліотекарів поради. - соціальне середовище (якщо, наприклад, у молоді є читацька мода, то це хороший фундамент для розвитку читання); - добре сформований бібліотечний фонд і довідковий апарат; - виявлення і використання інновацій у бібліотечному обслуговуванні; - ознайомлення та впровадження в практику напрацювань соціологів та психологів. Наприклад, американські соціологи почали розробляти теорію соціального обміну. Один з них (П.Блау) сформулював наступні принципи: 1. Чим більшої вигоди людина чекає від іншої, здійснюючи певну діяльність, тим вірогідніше, що вона буде цю діяльність здійснювати. Що це означає для бібліотек? Відвідування наших бібліотечних заходів має бути «вигідним» для читачів. У відповідь на свою присутність вони повинні отримати певні «блага» для себе – задоволення від зустрічі з цікавими, відомими людьми, особисте знайомство з ними, можливість отримати автограф. Якщо людина відчуває дефіцит спілкування з близькими до себе за духом, такий шанс їй надасть участь у клубах за інтересами. 2. Чим більшою кількістю винагород людина обмінялася з іншою, тим вірогідніше виникнення подальших актів обміну завдяки взаємним обов’язкам, що виникають. Дуже важливо, щоб кожний захід залишав у читачів яскраві враження, приносив їм реальну користь. Ми часто проводимо заходи за домовленістю з учителями. Тут немає нічого поганого. Головне – досягти бажаного результату, щоб у відповідь на свій, не завжди добровільний прихід читачі отримали «компенсацію» - реальну користь, задоволення, можливість проявити себе, цікаво провести вільний час тощо. Вільний час для людини – цінність. Позитивний результат від бібліотечного заходу з΄явиться тільки тоді, коли читач «обміняє» його на таке ж цінне використання. І тільки від бібліотекарів залежить, чи отримають читачі таку компенсацію. Бібліотека повинна чітко уявляти, що буде «нагородою», «вигодою» для читачів. В одних випадках – це нова інформація, в інших – позитивні емоції, спілкування, матеріальні призи. Якими б насиченими не були масові заходи, велику роль у просуванні читання серед молоді відіграє індивідуальне спілкування з читачем. Теоретики бібліотечної справи ще на початку ХХ століття створили «теорію мостів». Вони вважали важливим завданням бібліотеки – поступове переведення читачів, як через мостик, від низькопробної літератури до високохудожньої (досвід роботи відділу абонементу ОБЮ). Різні заходи з просування читання в юнацькій аудиторії можна згрупувати у бібліотечну програму: «Добрий день, книги», «Через читання – до досконалості», «Читати – модно». Наприклад, одним з етапів цільової програми може бути конкурс творчих робіт «Я – читач» з номінаціями: ессе, відгук, вірш про книгу, читання, бібліотеку, слоган, ілюстрація, екслібрис. Хороший метод у популяризації читання – залучення «зірок». Спочатку про це здогадалися у англомовних країнах. В кампаніях брали участь видатні спортсмени, естрадні зірки, політичні діячі, навіть англійська королева. Ефективність такої програми побудована на тому, що в певному віці діти налаштовані антагоністично до своїх батьків і готові наслідувати своїх кумирів. Якщо в цей момент кумир подасть їм сигнал: «Роби як я – читай – і станеш крутим» - це спрацьовує, головне, щоб робилося щиро. В Україні Форум видавців запровадив фестивалі дитячого читання «Книгоманія», де «зірки» зустрічалися з дітьми, читали свої улюблені дитячі книжки й говорили, що читати – це добре. Що робити бібліотеці, яка не в змозі запросити на захід «зірку»? Дуже просто – розмістити на бібліотечних стендах або розповісти в усному спілкуванні з читачами відгуки відомих людей , особливо кумирів молоді про прочитані ними книги, які можна знайти в періодичних виданнях або в Інтернеті. Метод ознайомлення юнацтва з читанням їх кумирів ефективний тим, що психологічно ставиться знак рівності між успішною людиною і такою, що читає. Ще один аспект у просуванні читання серед дітей та молоді. Мова йде про те, що бібліотекарям самим потрібно добре орієнтуватися в літературі. Адже «святая святих» наших з вами обов’язків – допомогти читачам знайти потрібну книжку, навчити розуміти, що ніякі комп’ютерні ігри не замінять доброї книги. Хороша форма ознайомлення з новинками літератури – дискусійні «гойдалки». Суть заходу полягає в тому, що кожен з бібліотекарів протягом певного часу читає нові книги сучасних авторів, а потім колектив збирається на дискусії. Обговорення прочитаного нагадують дитячі гойдалки: від однієї думки до іншої, від захоплення до цілковитого неприйняття. Бібліотекарі можуть презентувати читачам виставку або викладку літератури «Ми читаємо…» Враховуючи зміни в суспільстві, часткове відлучення реального читача від бібліотек, необхідність рекламувати свою діяльність і постійно заявляти про себе, до бібліотек прийшли нові форми, запозичені з інших галузей культури: театралізовані вистави, ігри-змагання, костюмовані свята, бібліотечні ревю (вид театрально-естрадної вистави, яка складається з окремих сцен і номерів, що об`єднані спільною темою). Працюючи з молоддю, потрібно бути сучасним, починаючи з компетентності щодо новітніх технологій і закінчуючи зовнішнім виглядом. «Синие чулки» відійшли в минуле, а в майбутньому життєво важливі оновлені бібліотеки з компетентними, сучасними, амбіційними, впевненими у собі працівниками.